Наведено бібліографічні відмості про репресованих священно- та церковнослужителів Української Автокефальної Православної Церкви (з 1930 р. - Української Православної Церкви) в міжвоєнний період, серед них: І. М. Аврамов, А. П. Богданович, Н. Р. Вороненко, П. І. Гордовський, В. Г. Івко, М. М. Кривчун, С. У. Мостовий, І. Д. Рибалка, Я. В. Середа, А. М. Тарасюк, Т. Д. Ященко. Інформація грунтується на документах, які зберігаються у фондах Галузевого державного архіву Служби безпеки України.

Уперше досліджено документи і матеріали антицерковної діяльності органів державної безпеки УРСР, зокрема церковної складової процесу "Спілки визволення України". Проаналізовано архівно-кримінальні справи діячів Української Автокефальної Православної Церкви (1921 - 1930 рр.) - Української Православної Церкви (1930 - 1939 рр.) та реабілітаційних документів. Вивчено документи Соборів УАПЦ у 1921 - 1930 рр., діловодні матеріали Всеукраїнської православної церковної ради (ВПЦР), богословські праці чільних діячів УАПЦ, просопографічні джерела, періодичні та агітаційно-пропагандиські видання. Досліджено документальні джерела і матеріали, які збереглися у вітчизняних архівах та за кордоном.

Зазначено, що одним з напрямів сучасних публікацій документальної спадщини є видання документів Української Автокефальної Православної Церкви (1921 - 1937 рр.), очолюваної митрополитом Василем Липківським, які до цього зберігались у спецархівах. У процесі підготовки до публікацій з метою поглиблення біографічних досліджень треба враховувати джерела надходження інформації, яким є: матеріали радянського періоду, діаспорні публікації, матеріали Російської Православної Церкви, кримінальні справи. За умов використання кожного з різновидів джерел доцільно використовувати певну методику з урахуванням специфіки матеріалів.

Отмечено, что одним из направлений современных публикаций документального наследия являются издания документов Украинской Автокефальной Православной Церкви (1921 - 1937 гг.), возглавляемой митрополитом Василием Липковским, которые находились в спецхранилищах архивов. Для проведения публикаций з целью углубления биографических исследований необходимо учитывать источники поступления информации, которыми являются: материали советского периода; диаспорные публикации, материалы Росийской Православной Церкви, криминальные дела. При условии использования каждого из различных видов источников целесообразно применять определенную методику с учетом специфики материалов.

Вперше в українській церковній історіографії досліджено комплекс джерел з історії Української Автокефальної Православної Церкви (УАПЦ) за період 1921 - 1930 рр. і Української Православної Церкви (УПЦ) за період 1930 - 1939 рр., зокрема, документи Соборів УАПЦ (УПЦ) у 1921 - 1930 рр., соборні діяння, ухвали та постанови, діловодні матеріали Всеукраїнської православної церковної ради (ВПЦР), програмні документи автокефального руху та УАПЦ, церковні статути, матеріали Великих Покровських і Микільських Зборів ВПЦР, документи щодо організації духовної освіти, нариси історії парафій УАПЦ 1921 - 1926 рр. Розглянуто апологетичні твори провідних діячів УАПЦ, літургічні джерела, гомілетичні праці, церковно-полемічні твори ідеологів УАПЦ і твори ідейних опонентів цієї Церкви, які збереглися у вітчизняних архівах і за кордоном. Проаналізовано джерела особового походження: особові справи діячів УАПЦ, спогади, епістолярій, некрологи, зображальні джерела. Дано загальну характеристику церковним періодичним виданням УАПЦ в Україні та за кордоном, зокрема, матеріалам церковної преси в Україні 1920-х рр., періодичним виданням УАПЦ (Соборноправної) в Німеччині 1950-х рр. та в США. Проаналізовано джерела нецерковного походження - документи і матеріали антицерковної діяльності радянських органів влади та органів державної безпеки УРСР, таємні інструкції та зведення Секретного відділу Державного політичного управління УСРР, документи процесу "Спілки визволення України" і формування кримінальних справ проти діячів УАПЦ (УПЦ), судово-слідчі документи періоду "великого терору", реабілітаційні документи. Увагу приділено розгляду матеріалів періодичних видань і агітаційно-пропагандистських видань.

Розглянуто українське священництво як носія національних цінностей. Вивчено особливості збереження / порушення православними священниками вірності канонічному обов'язку в 1920 - 1930-х рр. Проаналізовано духовну споорідненість і співпрацю братів на основі листів Марка Грушевського до Михайла. Охарактеризовано працю Марка Грушевського "Дитина в звичаях і віруваннях українського народа" в контексті європейських досліджень. Приділено увагу дослідницьким працям Марка Грушевського з ігрової культури українців.

Вперше досліджено комплекс джерел з історії автокефального руху 1917 - 1921 рр., Української автокефальної православної церкви (1921 - 1930 рр.) та Української православної церкви (1930 - 1939 рр.), зокрема соборні документи, діловодні матеріали ВПЦР, церковні статути, документи щодо організації духовної освіти, нариси історії парафій. Окремо розглянуто апологетичні праці діячів УАПЦ, богослужбові та гомілетичні твори, церковно-полемічні публікації ідеологів УАПЦ та твори ідейних опонентів цієї церкви. Проаналізовано джерела особового походження: особові справи діячів УАПЦ, спогади, епістолярій, некрологи та зображальні джерела. Наведено характеристику церковних періодичних видань УАПЦ в Україні 1920-х рр. та за кордоном, зокрема видань УАПЦ (Соборноправної) в Німеччині 1950-х рр. та в США 1950 - 1980-х рр. Особливу увагу присвячено джерелам нецерковного походження - документам і матеріалам радянських органів влади й органів державної безпеки УСРР. Визначено стан збереженості та розподілу документальних джерел з історії УАПЦ (УПЦ) 1917 - 1939 рр. в українських архівах і за кордоном.

Висвітлено питання богослів'я та філософії, церковного права й історії, біографістики, джерелознавства, історії культури та мистецтвознавства, розглянуто сучасні проблеми духовності в українському суспільстві. Проаналізовано праці Бенедикта Гербеста в контексті посттриденської модифікації доктрини католицької церкви. Досліджено роль апостольської церкви в політиці Римської імперії. Увагу приділено проблематиці духовно-релігійного відродження в листівках української революційної доби (1917 - 1921 рр.). Здійснено огляд діяльності керівників державних органів із церковних питань в Україні під час національно-визвольної боротьби 1917 - 1921 рр. Показано створення синергетичної моделі релігійного життя в радянській Україні 1920-х рр. Розглянуто внесок братів Андреєвських у становлення освіти та науки у Східній Європі. Визначено внесок М. Макаренка в археологічну науку. Висвітлено питання християнської символіки Кирило-Мефодіївського товариства. Подано інформацію про підготовку студентів Київської духовної академії до релігійно-морального виховання пастви в останній чверті XIX ст. Розкрито психологічні особливості професійної діяльності священнослужителя. Розглянуто етапи впровадження душпастирської опіки у Збройних Силах України в період незалежності. Наведено методичні рекомендації для церковно- та священнослужителів щодо сучасної систематики та класифікації психічних розладів, а також базових принципів визначення форм їх лікування. Досліджено роль флористичного декору в оздобленні тла українських ікон XV - XVIII ст.

Висвітлено історію Української Православної Церкви з часів напівлегендарної проповіді апостола Андрія Первозваного на берегах Чорного моря й Дніпра та хрещення Київської Русі князем Володимиром Великим до сьогодення, коли вирішилося важливе для духовності нашого народу питання про незалежну Українську Церкву. На підставі використання історичних та церковних документів різних часів доведено правомірність надання Томосу Українській Православній Церкві Вселенською (Константинопольською) Патріархією, яка є Церков'ю-Матір'ю Української Церкви. Особливу увагу приділено ролі Церкви у боротьбі за державну незалежність України. Наведено відомості про видатних діячів Української Церкви, які зробили неоціненний внесок у розвиток самосвідомості українців.

Розглянуто питання відновлення православної ієрархії та специфіку її функціонування у дихотомії польсько-московського протистояння. Висвітлено діяльність очільників Києво-Печерської лаври наприкінці XVI - на початку XVII ст. по зміцненню Української Православної церкви, обороні від зазіхань щодо її канонічного статусу, внеску у розвиток національної духовності. Досліджено історичні передумови та обставини інституалізації епархій Української Синодальної Церкви на Донбасі 1919 - 1926 рр. Розкрито проблеми використання тоталітарним режимом репресивної психіатрії у боротьбі з віруючими в другій половині XX ст. Увагу приділено діяльності митрополита Т. Щербацького в історіографії. Проаналізовано життя на науково-педагогічну діяльність заслуженого професора церковного права О. С. Павлова. Наведено результати дослідження родової ікони святителя Д. Ростовського Ватопедської Богоматері. Надано відомості про першого Київського митрополита та розглянуто питання хрещення Русі при князі Оскольді та св. Володимирі.

Простежено динаміку формування регіональної і національної іден¬тичності українців у першій половині XX ст. Проаналізовано вплив модернізаційних змін на становлення уявлень українців про територію як життєвий простір. Показано як події Української революції (1917 - 1923 pp.) вплинули на прискорення процесів формування національної ідентичності та її змагальність із регіональною та імперською. Узагальнено ставлення національних меншостей до українського питання. Розкрито роль православних церков у становленні національної ідентичності. Проаналізовано конструкта геополітичних конкурентів щодо майбутнього української території та українців. Запропоновано ймовірні шляхи подолання наслідків скривдженості українців внаслідок втрати державності та проведення політики денаціоналізації урядами держав, в яких вони проживали.

Розглянуто питання соборності православної церкви, акцентовано на історичній ретроспективі та сучасному стані. Досліджено проблемні питання при укладанні богослужбових текстів в українській транслітерації церковнослов'янської мови. Особливу увагу приділено життєвому шляху та спадщині Г. Сковороди та П. Величковського. Досліджено питання церковної історії. Обґрунтовано важливість досвіду грецького неоправослав'я та його передвісників для православної церкви України. Висвітлено сучасні проблеми духовності в українському суспільстві. Акцентовано на фундаменталістській ідеології "русского міра" як єретичному вченні та обґрунтуванні війни росії проти України. Досліджено витоки російської православної церкви: шлях злодійства й облуди. Розглянуто реваншистську неоімперську політику російської федерації щодо України та визначено її вплив на релігійні громади. Висвітлено діяльність української церкви під час повномасштабного вторгнення російської федерації до України. Розглянуто діяльність інституту капеланства у сучасності та його проблематику.